О, Боже мій!!!
Я дякую, що я в Твоїх долонях!
І навіть якщо неміч й тіснота…
І темрява пульсує біллю в скронях…
Й життя, як птах, із тіла відліта…
Я дякую, що я в Твоїх долонях!!!
Ніхто й ніколи не розлучить нас,
І не відділить від любові Бога!
В Твоїх руках і мить, і день, і час…
Ти — істина, життя й моя дорога.
Я думаю про Тебе, Боже мій!
Я прокидаюсь, а Ти ще зі мною…
Який же Ти Величний і Живий!!!
Бажаю йти, Ісусе за Тобою!
Ніхто й ніколи не розлучить нас,
Тобі, Господь, я щиро довіряю,
Бо кров Твоя цінніша всіх прикрас
У всесвіті…
Вона мене і зараз омиває…
Куди від Духа я Твого піду?!
Без Нього я пуста і несмілива,
Сама піду — спіткнусь і упаду…
І лиш з Тобою справді я щаслива.
Я дякую, що я в Твоїх руках!
Турботою мене Ти огортаєш
І відступає геть і біль, і страх—
Мене Ти Божим миром наповняєш!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Галочка, ваши стихи - прекрасны! Нежные, легкие, радостные, чувствуется любовь к Господу, доверие к Нему. Спасибо за ваш труд во славу Иисуса! Будьте благословенны! Комментарий автора: Надя, большое спасибо.Вся слава ИИСУСУ!!!
Лідія Гапонюк
2021-11-05 13:24:04
Мене Ти Божим миром наповняєш! Амінь! Благословіння!
Поэзия : Ты Ночь Мне Даришь... - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) …В Начале Зари, Косые Лучики Бледного (едва проглядывавшего сквозь Предрассветную Мглу) Восходящего Солнца, Казались лишь Робкими Бликами, которые то Прятались, то Метались по Небосводу как Игривые Озорные Дети, Временно оставшиеся без Родительского Глаза и Предоставленные Самим Себе в Это Прекрасное и Свежее Розовеющее Утро…
…Но Вскоре…, Лучики-Дети… Вдоволь Натешившись и Наигравшись… Осушили Слезы Ночи, Впитав в Себя Ее Силу и Скрытый Смысл…
…Жадно Выпив Утреннюю Росу Они превратились в Беспощадный Жар Величественного Света и Пламени…
…Тот Жар, который Уже НИЧТО Было Не в Состоянии Остановить или Задержать, хотя бы на Время…
…Да и Само Время, Не Желало Этого Делать…, ибо Оно Шло Вместе с Ним…
…Во След Нежному, Желанному и (Увы) так Мимолетно Растаявшему Утру, Вступал Будничный День…
…День, который Безжалостно Сжигал и Уничтожал Все То, что перед этим так Трогательно и Кропотливо Создавала Величественная Ночь…
…День, который Нёс Этому Миру - Заботу, Суету и Страдания…
…Но День, За Которым Следовало Освобождение, Созидание и Радость…
